Дитиноцентризм: погляд Нової української школи

Ідея про дитину як центр шкільного життя не нова: до неї зверталися як вітчизняні, так і закордонні науковці та педагоги. Тож не дивно, що принцип дитиноцентризму став однією із ключових засад реформи молодшої школи. Про те, як він втілюється в НУШ, розкаже стаття проєкту «Навчаємось разом: дружня школа».

Особистісно зорієнтована модель освіти, яка лежить в основі концепції Нової української школи, ставить понад усе інтереси та здібності дитини, бере до уваги її погляди, враховує її потреби та особливості розвитку.

На перший план виходить психологічний комфорт учнів, підтримка їх педагогами, розкриття потенціалу та здібностей кожної дитини.

НУШ розуміє дитиноцентризм як максимальне наближення навчання і виховання конкретної дитини до її сутності, здібностей і життєвих планів. Прискіплива увага до кожного учня має допомогти йому розпізнати свої сильні та слабкі сторони, що своєю чергою матиме позитивний вплив на навчання, а також на спілкування в родині та з друзями. 

Так, розвиваючи важливі життєві компетенції учнів, школа навчає їх вміло ними користуватися. Отже, вона створює відповідне середовище та умови, які будуть заохочувати дітей до навчання, спілкування та пізнання світу.

Саме такими принципами в роботі керується Яна Цикункова, вчителька англійської мови НВК «Ліцей-СЗШ №10» м. Марганець Дніпропетровської області, амбасадорка Міжнародної програми eTwinning. Разом із колегою вони проводять спільні інтегровані уроки за участі учнів молодшої та старшої школи, поєднуючи звичайні уроки НУШ з вивченням англійської мови. 

«Нещодавно під час заняття “Дизайн і технології + Take Me Seriously eTwinning Project” ми вивчали емоційний інтелект: створювали календар емоцій. Учні розмальовували свої емоції, які виникають, коли вони мріють, їдять смачні страви, мають хороший настрій, вивчають улюблені предмети у школі тощо. Також ми з учнями розгадували загадки, переглядали мультфільм про емоції, обговорювали все в групах. Після цього ми “перенесли” наш календар емоцій на пори року: “Коли ми мріємо? – навесні”, “Коли у нас хороший настрій? – влітку, бо канікули” тощо. Всі завдання, над якими учні працювали, водночас є і в програмі НУШ, і в програмі eTwinning; взагалі ці дві концепції дуже схожі», – розповідає Яна Цикункова.

У педагогічному досвіді Яни Цикункової це вже не перше інтегроване заняття. Схожі проєктні завдання вони з колегою спільно втілюють на уроках читання, «Я у світі».

За словами вчительки, завдання в проєктах скеровані на те, щоб кожна дитина розкрила свій потенціал і в процесі роботи знайшла собі однодумця.

«Плануючи такі уроки, ми заздалегідь враховуємо всі важливі нюанси. Навіть працюючи в команді, кожен учень виконує власну частину роботи, застосовуючи свої вміння, знання й таланти. Потім всі учасники об'єднують такі доробки в певний контекст, домовляються між собою і вже спільно презентують результат. Я помічаю, як діти вчаться співпрацювати, тягнуться одне до одного: не просто тому, що відчувають певну симпатію, а через те, що під час занять бачать спільні інтереси», – ділиться досвідом Яна Цикункова.

Згадуючи дитиноцентризм, українські педагоги найчастіше спираються на роботи свого видатного колеги – Василя Сухомлинського. Дитинство, погляди дітей та їхнє сприйняття світу посідають чільне місце в його творчому доробку. Уже багато десятиліть ці гуманістичні погляди на виховання відображаються в діяльності вчителів та батьків і нині втілюються в Новій українській школі.

«Ідея дитиноцентризму дійсно дуже мотивуюча, – каже сімейна психологиня, арт-терапевтка Катерина Чубчик. – Утім, підводних каменів тут не бракує».

«Суть дитиноцентризму полягає в тому, що дитина знаходиться в центрі педагогічного та навчального процесу, враховуються її індивідуальні здібності та особливості. З одного боку, це – позитивна тенденція: потреби дитини чують і враховують. З іншого, яким би сильним не було бажання педагога, на уроці він фізично не може “підлаштуватися” під цілий клас учнів. Тому нереалізовані очікування залишаються у всіх учасників навчального процесу, а вчителів може спіткати виснаження та емоційне вигорання через високі вимоги до себе, конфлікти з учнями та батьками щодо їхніх очікувань від навчання тощо. Крім того, існує небезпека нерозуміння дитиною меж у стосунках з однолітками та дорослими. Як наслідок, виникає неповага до батьків та педагогів, відсутність авторитетів, що, безперечно, шкодить успішному навчанню», – коментує психологиня.

Осучаснення й оздоровлення освітнього середовища – тривалий процес. Працюючи в практиці Нової української школи, учителька англійської мови Яна Цикункова помічає й певні труднощі. Звикати до змін у звичному форматі навчання доводиться не лише педагогам, але й батькам школярів початкової школи.

«На жаль, не всі готові позитивно сприймати реформу молодшої школи. Не лише вчителі важко адаптуються до змін. Також відчувається непідготовленість батьків. Вони звикли: ось домашнє завдання, ось вправа, зошит, це вивчити, це прочитати. А в НУШ немає домашніх завдань. І при цьому пройдений матеріал потрібно закріпити вдома з дитиною, проговорити, згадати, що було у школі. Це потребує часу й розуміння. Дітям тут чи не найлегше: йдучи до школи, вони не мають жодних очікувань, а отже, готові до будь-яких завдань», – зазначає Яна Цикункова.

«Мотивованість до змін усіх учасників навчального процесу важко переоцінити, – зазначає психологиня Катерина Чубчик. – Не останню роль тут відіграє партнерство та прагнення до порозуміння між педагогами та батьками».

Психологиня переконана, що такі зміни для системи освіти – дуже складний і тривалий процес. 

«Певні напрями дитиноцентризму, як-от: активність учнів у навчально–виховному процесі та практична спрямованість навчальної діяльності вже успішно втілюються в життя. Для того, аби принцип дитиноцентризму і надалі залишався в основі НУШ, потрібно реально оцінювати можливості системи освіти, давати час усім учасникам навчального процесу на те, щоб звикнути, прийняти та реалізувати потрібні зміни. Важливою залишається педагогіка партнерства і спільна робота вчителів, батьків, психологів. Активний контакт між школою та родиною допоможе вчасно помітити складнощі у навчанні дитини чи її спілкуванні з однокласниками та ефективно на них відреагувати», – вважає Катерина Чубчик.

Освітній процес змінює свій вектор, адже без втілення ідей дитиноцентризму неможливо реалізувати основну місію Нової української школи – розвинути дитину всебічно, сформувати загальнокультурні та морально-етичні цінності, ключові та предметні компетентності, життєві та соціальні навички.

Ярослава Кобинець, журналістка проєкту «Навчаємось разом: дружня школа»

Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Його зміст є виключною відповідальністю партнера і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. 

Освіта.ua
14.12.2021